Сліпці

Лежить калина мертва на снігу,

Червоні ягоди на білім полотні.

Вона від болю вмерла, почорнівши,

Як умирають люди у житті…

Байдужий день дихнув морозом

Колючим, чорним, кам’яним,

Повіяв вітер, застогнавши,

Тривожним голосом німим.

А дикий біль, шалений і холодний

Вражає серце, роздирає на шматки,

І розлітаються врізнобіч

Лиш закривавлені скалки…

І капотять гарячі сльози

Дрібним дощем на мої руки.

Лежить калина мертва на снігу

Безмовна, скорена від муки…

Терпкі солодкі ягідки

З маленьким серцем в середині…

Вона уся – жива любов,

Яка дається лиш людині.

А ми сліпці, глухі сліпці

Об чім кленемо свою долю?!

Ми прагнем щастя дарувать,

А завдаєм лиш болю…