Слова карбуються в папір  відбитком в долю

Слова карбуються в папір  відбитком в долю

І підбираєш їх уважно мимоволі,

Рвеш душу на шматки, неначе звір,

Бо як раніше вже тепер не буде,

Тож залишається шукати всюди

Сліди щасливого минулого, шляхи,

Збираючи розкидане каміння, як птахи збирає в небі у спокуті око

Ми нагрішили кожен ненароком,

Лишивши спогади мов зорі у віки.

#ольгамихольська #віршіукраїнською