“Слова, накидані докупи”

Слова, накидані докупи,—

Давно вже справа не нова.

Передусім, які слова —

Вони живі чи тільки трупи?

П’яненькі лірники-поети

Співають нам про зло й добро.

Але приймають за Дніпро

Холодний плин німої Лети.

Пливе по річці мертве слово.

Кричить модерний віршобай:

— О милий Боже, видибай!

Ген сяє храм злотоголово…

Він справді сяє многі літа,—

Так то ж над батьківським Дніпром!

А вас привіз чужий пором

Туди, де плине мертва Лета.