Слово про Мате Залку

За Тисою я питав:

Чи чули про нього ви?

Чи мужній до вас долітав

Голос його з Москви?

Чи знаєте, як за вас

Славний ваш син-генерал

В гарячій Іспанії згас

Серед потрісканих скал?

Скажи, покажи, мадяр,

Де він блукав юнаком:

Чи в горах оцих до хмар

Здіймався із рюкзаком,

Чи, може, отут ходив,

Де я проїжджаю конем,

Може, степи ці любив,

Що я освітив огнем.

Може, пішов на війну

Від тихих оцих озер

В подвижницьку путь земну,

Що випала нам тепер

Скажи, покажи, мадяр,

Мені Лукача слід —

Того, хто за тебе вмирав,

Вмираючи за Мадрід.

Здається, він з нами йде

У гуркоті, у диму,

Ракети сяйво бліде

Стелять до ніг йому

Ніч, а війна гримить,

Довкола гуде в горах.

Місяць крізь хмари летить,

Розіп’ятий на вітрах.

1945, Залаба