Сльоза

Неначе капелька прозорої роси,

Неначе капелька холодного дощу,

Неначе капелька джерельної води

Сльоза солона випекла щоку.

Вона блищала на обличчі молодім,

Вона сіяла як коштовний камінь,

А у серці блискавка і грім

Наганяли чорні, непроглядні хмари.

Хмари диму, попелу, образ,

Хмари нещасливого кохання,

Хмари неправдивих ніжних фраз,

Чорні хмари тихого страждання.

І сльоза, неначе капля дощова,

Що так довго по вікну стікає,

Вже дорогу випекла вона

І по ній у інший світ втікає.

Залишає на щоці сліди,

Залишає відблиск того слова,

Що забуте серцем назавжди,

Що не вимовить душа його ніколи.