Сльоза й роса

прозора чиста намистиночка роси

немов душа в маленької дитини

подібна чимось до солоної сльози

але ж упала із небесної царини

ніщо не світиться у ній - ні радість , ні печаль

вона кришталь гірський - холодний і блискучий

бредеш в траві , зіб'єш росу - не жаль

а біль від сліз занадто вже пекучий

в росинці світ як казка чарівна

в сльозі людській лишень безодня горя

хоча й від щастя бува викотить сльоза

але ми ними пишемо історію

роса хвилинна , сонячна , легка

холодна крапля , мимовільний погляд

сльоза ж вкарбується у пам'ять на віка

ця незабутня мить , довічний спогад...