СЛЬОЗИ

Сльози, мов буршти́ни, мерехтять на світлі,

Наче срібні ро́си, котяться з очей,

Я плекаю мрії світлі й заповітні…

Плакала й не спала безліч я ночей.

Місячнеє сяйво у вікно пробилось,

Сльози, наче стрази, світяться при нім.

Серце, як пташина, трепотом забилось…

Скільки всього бачу в світі цім тіснім...

Капають сльозини, котяться рікою,

Болем витікає кожная із них.

Я на роздоріжжі з думкою в двобо́ю…

Наче від двобо́ю навіть вітер стих.

Сльози, як криста́ли, дороге каміння,

Кожна з них кошто́вна, бо вони мої,

Але світлим й чистим є моє́ сумління,

Та й думо́к зібрались цілії рої.́

Сльози-діаманти з при́смаком солоним,

Скроплюють поду́шку, мов траву роса,

У думках давненько я уже в полоні,

Від сльозин змокріла навіть і коса.

Сльози-дивоцвіти з зорями в розмові,

Радяться-питають чом душа болить.

Хочу я купатись в радості й любові,

Й хай сльоза від щастя зіркою блищить.

23.01.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020

ID: 972218