Сміх

в перекладі Марти Тарнавської

Wis?awa Szymborska

?miech

(Dziewczynka, kt?r? by?am…)

Дівчинка, якою я була —

знаю її, очевидно.

В мене є кілька фотографій

з короткого її життя.

Відчуваю веселе співчуття

для пари віршиків.

Пам’ятаю кілька подій.

Але,

щоб той, хто зі мною тут,

засміявся й обняв мене,

згадую одну лиш історію:

любов дитячу

тієї малої негарної.

Розповідаю,

як кохалася у студентові,

тобто хотіла,

щоб він подивився на неї.

Розповідаю,

як вибігла йому назустріч

з перев’язкою на здоровій голові,

щоб, ох, хоч запитав,

що сталося.

Смішна мал?.

Звідки могла знати,

що навіть із розпачу — користь,

якщо щасливим випадком

живеш довше.

Дала б я їй на тістечко.

Дала б і на кіно.

Іди собі, не маю часу.

Адже бачиш,

що світло погашене.

Хіба розумієш,

що замкнені двері.

Не шарпай клямки —

той, хто засміявся,

хто мене обійняв,

це — не твій студент.

Найкраще, якби ти вернулася

туди, звідки прийшла.

Нічого я тобі не винна,

звичайна жінка,

яка знає тільки,

коли

зрадити чужий секрет.

Не дивись так на нас

тими своїми очима,

занадто відкритими,

як очі померлих.

***