СМІХ І СЛЬОЗИ

Ми часто плачемо крізь сміх,

І сміємо́ся ми крізь сльо́зи,

Бо щось покликало на гріх,

А десь в душі́ вирують грози.

І сміх, і сльо́зи в унісон,

Душа́ і плаче і сміється,

Здається іноді - це сон,

Але це - дійсність, це не сниться.

Душа́ ніко́ли не мовчить -

Сміє́ться, плаче і голо́сить,

У ній струна завжди́ звучить,

Та щось їй сльо́зи й сміх приносить.

І сміх, і сльо́зи... наче бриз...

Від чо́го й де вони беру́ться?

А може це душі́ каприз?

І струн яких вони торкну́ться?

Незвичний й дивний цей дует,

То в унісон звучать, то соло,

Ще й розгортається сюжет...

А ча́сом - замкненеє коло.

Ми часто плачемо крізь сміх,

І в сміх ми сльоз́и виливаєм,

Їх розлучи́ть ніхто́ не зміг,

Та й таємниці їх не знаєм.

17.12.2021 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021

Свідоцтво про публікацію №121121702750