СМІХ І СЛЬОЗИ НА ПАРКЕТІ

А я всміхаюся крізь сльо́зи

Й ніщо́ не можу з цим зроби́ть,

В душі́ рипля́ть ще й верболози,

А думка крутиться й летить.

Сльозини падають, як ро́си,

Стікають, наче потічки́,

Від них мокріють навіть кос́и,

Вечірні гасяться свічки́.

У кожній з них є таємниця,

Яку не в силі розгадать,

Але душа́, немов світлиця,

Та і її треба втішать.

Лунає сміх і ллються сльо́зи,

Все дивно так… Але ж чому́?

Чи десь взяли́ся горево́зи

Й співають пісню ту саму́?

У сміх сльозини заквітчались,

А сміх сльозинами вмивавсь,

Мов на побачення зібра́лись,

І сміх ретельно готувавсь.

І сміх, і сльози – дивно й мило,

Осяйно-мокрий цей дует.

Сльозами сміх з душі́ не змило,

Й разо́м виходять на паркет.

20.12.2021 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021

Свідоцтво про публікацію №121122009006