Сміх з відчаю

Із всіх сліз наженем самогону

і зі сміху спечемо торта

та й запустимо вслід лототрону

наше спільне далеке життя.

І петля — це далеко не вихід

та й і спирт — це давно небуття,

ти давно завела у безвихідь,

запрікла в безпробудне пиття.

У бездонному дні є десь істина,

бо її ти заклала сама,

а дістати її ти не здіймешся,

бо не разом ми вже, а дарма.

Все віддав би за рух доле-колеса,

за циклічне вертання назад,

та я знав, не вернеш того поїзда,

бо не вверх я пішов, а на спад.

У душі вже немає вугілля,

щоб порухати потяг глибин

та вугілля твоє, наче зілля,

що чарує роботу машин.