Сморід . Наче собака здохла

Сморід . Наче собака здохла

А й сам наче тащив мертву шавку в себе на спині

То була ти

Чи ні ?

Мм, собаки вірно можуть любити

Ти знаєш що це таке ?

Попри сонце Попри стрімке

Дорогами стирати коліна…

…Незміна …

Чи ти ? чи погода ?

Хто знав ?

Я ! Твоє тіло , усі візерунки , дитячі страхи

Ще давніши малюнки

Де мама , а тата нема

Ним тобі став я

Так?

Ти злизувала кров з моїх ран

Але не щоб біль мій змягчити

А я завмер , от баран

Пий , суко, що я можу вчити

Я думав , що ти не навчилась у чужих обіймах танути

Мені не вистачило і життя

Помилився , ти прегарно тануло

Але чому розтанув я