Снігопад

Снігу, снігу

по саме серце,

по самий віддих.

Го-го-го-го…

Білі гнуздечки —

на чорні очі,

Тихі копита —

по губах.

В полотняній сорочці,

з полотняним волоссям

Пролітають чорти

і щезають, як жах.

З білих копит —

срібні піідкови.

З губ овальних —

лушпиння іскор.

Біля лівої скроні

Яблукові коні

Тупотять, тупотять…

Хто це диха

мені у вічі?

Хто це

серце

лещатно стиска?

Срібні копита

брови толочать,

Срібні підкови

на срібних руках,

Ніби шаблюки простір списали,

Ніби мене розкресали в дим.

Білі копита, білі копита,

білі копита, ніби дим.

Мене рознесли білі копита,

Мене забрали,

Мене нема.

Білі копита, білі копита…

Очі

розплющив —

стоїть зима.

***