Снігова королева

Яскраве сонце посеред зими –

Твоя краса, жадана і холодна.

Не тане під гарячими слізьми́

Душі́ твоєї крижана́ безодня.

Застигли в ній оби́два полюси́,

І хто б не намагався їх зігріти –

Усе дарма́. Зі свіжої роси

Колючі виростали сталактити,

Криши́лися і падали на дно,

Дзвеніли кришталевим передзвоном.

Якби не диво, я б уже давно

Замерз перед твоїм холодним троном...

А диво те – любов моя жива!

Ти від її тепла́, я точно знаю,

Відта́неш, королево снігова́,

І вогники в очах твоїх засяють.