Сновиди

Ти все ще лежиш, але подумки в ніч ідеш,

Крадешся стіною, рухомим, чітким силуетом,

Виходиш у двері, у двір потойбічних меж,

У світ недоледі, в сумління недомакбетів.

А двір весь облизаний тінями листя дерев,

І місячний камінь в калюжах лежить селенітових,

Надщерблений молотом в шабаш нічних королев,

Що зорі змітають і хмари роздряпують мітлами.

Тому ти ідеш не торкаючись темних речей,

І подібних тобі, що накреслюють паралелі,

Та в ніч сновигають не взявши з собою мечей,

Чи принаймні кинджалів для першого акту трагедії.

Ти права не маєш, бо право диктує закон,

В лабетах свободи – романи марніють до фабули,

Напарфумлений ти, крадешся рядами в кіно,

Намагаючись не доторкнутись колін сомнамбули.

04.08.2019