РЕАЛЬНІСТЬ

На голім обличчі – усмішка, мов крига;

Веселка в сумні обрядилась вогні

Далекого неба. І стала дволика,

І сяє мені лиш в примарному сні.

Відтак – лише відблиск щасливого сміху.

Реальність жорстока – лиш радість в ціні.

Крізь темнії сльози не бачу я втіхи,

Й дзвенить та дзвенить в крижаній тій стіні.

Відчувши, як щік дотикається світло,

Я з острахом спостерігаю вогонь

Бездумної думки, що гола й невкрита,

Ще й бۥють дрижаки перелякану скронь.

Краду, мов наляканий злодій, ідею

Життя, щоб сховать в монотонності днів

На голім обличчі – холодную мрію:

Безрадісну посмішку в гроні вогнів.

17.03.04