Содом Цикл

1

Вп’ялись, як воші у старий кожух,

У тебе, Земле…

Плодимось без міри…

Нової ми не осягнули віри,

А Божий образ вже давно пожух.

Уміємо смоктати кров земну

І в пащі двигунів її вливати.

Планета стогне, ніби хвора мати,

Що в дітях не зазнала талану.

Річок нема — є стоки нечистот.

Лісів нема — самі сміттєві купи.

Лежать колоди, мов холодні трупи,

Та бовваніє на галяві дот.

А проти нього сотні мегатонн

Громадяться в таємних арсеналах.

Один удар, один смертельний спалах —

І потече розтоплений бетон.

Та ми, закохані в цей хижий світ,

Самі себе вважаємо богами.

І хоч немає ґрунту під ногами,

В чужі світи готуємо політ.

Що ми туди зумієм донести?

Як у солдатиків прем’єрам грати

Та як поетів кидати за грати,

Щоб їх навчили розуму кати?

Навіщо глум державників тупих

Світам, що десь кружляють понад

нами?..

Не стали ми для Всесвіту синами:

Ми тільки рій метеликів сліпих.

2

Танцюй, гуляй! Завалимо ліси

Бляшанками та битими пляшками.

А хтось захоче гратися полками —

Хіба ж ти заборониш, не даси?

Перед Кінцем свій виявити хист

Повинен кожен — все, що ніс від роду.

І кожен мусить мати нагороду —

Диктатор і святенник, і садист.

А маєш хист в терпінні, тож катам

Дозволь натішитись кривавим тілом.

І шпикам теж дозволь зайнятись ділом,

І злодіям, і табірним хортам.

Гуляймо, пиймо — хто вино, хто кров.

Терпи, плането — страднице убога.

Адже ж ніщо не пропадає в Бога:

Тут вимерло, а там воскресло знов.

3

Останній барель нафти — і тоді

Відкриється нікчемність, а не сила.

Реклами, бари, металеві крила

Помруть, мов іскра в крижаній воді.

Позаростають траси між долин,

І спорожніють мертві хмарочоси.

Поем та Біблій непотрібні стоси

Палатимуть у свисті хуртовин.

Можливо б, кара обминула ця,

Коли б не наша нерозумна пиха.

І кожен в думці прикидає стиха:

А скільки ж залишилось до Кінця?

Чи вистачить на карнавальні дні

Вина і затишку в містах Європи?

Хай після мене голод чи потопи —

Про те вже дбати іншим, не мені.

І часом заздриш звичаям бджоли,

Лисиця стане вісницею неба:

Вони ідуть на смерть, якщо це треба,

Аби нащадки на землі жили!

24.01.1974