Сьогодні 4#130

Сьогодні.

Лишаюсь на самоті,

Як колись.

А можливо,

Я просто перестав

Дивитися вверх, тепер тільки вниз.

Сьогодні.

До мене завітають думки саме ті,

які вже довгий час, від думок звичайних відкололись,

і завтра вже, без емоційний, блідий від гриму мім,

не візьме, та не завітає до вас.

І вже завтра він знову перестане бути сумним,

але чомусь в очах його, той вогник маленький згас.

Сьогодні.

Я маю таку купу боргів і справ, що іде тріщиною в бурлящій олії, мій кований сплав.

Сьогодні і тільки.

Я сам себе від вас вкрав, і ніби роблю те, на що ніколи не мав прав.

Сьогодні.

Лишаюсь на самоті,

Як колись.

А можливо,

Я і був самотнім

Увесь цей час?

Не чіпай мій осередок незагоєних ран, як не намагався - не заслуговую на це.

Завжди було цікаво, зірвати в потязі стоп-кран, але хтось про це вже подумав, та зламав запобіжне кільце.