Сьогодні

1.

Біла лагода яблунь в цвіту.

П’ю життя моє спрагненно-радо.

Прийдеш, прийдеш? — і легіт: прийду —

Медоносним зітханням — ой, Ладо!

День дзвенить — золота голубінь,

День співає — блакитна безодня…

Тільки — яблуні та голуби,

Тільки барви буяють сьогодні!

2.

Це нічого, що небо чуже і чужа

Далечінь віє в очі. Дивись!

Вже перейдена нами остання межа,

Перед нами засяяла вись.

Тільки синь, тільки глиб, тільки спокій… Ясна

Тільки вічність. — Навіщо ж слова?

В лазуреві безмежжя нас кличе весна,

Пружно-яро життя ожива.

І земля — наречена в молочнім цвіту

Яблунево-рожевих садів —

Мліє солодко в сонячно-яснім меду

В першій, росній красі пелюстків.

3.

А дні пливуть — мелодія в блакить.

А дні дзвенять, як золото в лазурі,

І вічністю триває кожна мить,

І в спокої втопились давні бурі,

І океаном заясніла вись,

І тиша, тиша. Тільки в вишнях білих

Бриніння бджіл замріяно злились

В один хорал блаженний і безсилий.