Солодкий полон

Із полону твоїх обіймів

Я на волю не хочу зо́всім,

Як у темінь не хоче світло,

Як у зиму не хоче осінь.

Вічно пив би твої цілунки –

Втамувати не зміг би спрагу.

Їх тягучим медовим трунком

За́вжди п’яним я бути прагну.

Ти прокинешся – нас кохання

Перетворить в єдине ціле.

В ніжних пестощах на світанні

День нови́й ми удвох зустрінем.

Білим аркушем простирадло –

Ми з тобою на ньому ві́ршем.

Як таланту мені забракне,

Хай напише про нас Всевишній.