Сон на світанку

Володарю моїх думок

З поглядом що пробирає до кісток

З вдачею лицаря із казок

До тебе півміста

І один крок

думок

Сто вже з чимось ночей

Мені не вистачає поруч твоїх плечей

Щоб могла заснути на лівому я

А праве тримати долонею

Шепочучи

й уві сні твоє ім'я

Місто спить

Мрія моя в нім спить

На світанку

Буде одна лиш мить

Коли в останньому,

найсолодшому сні

Ти прийдеш до мене й

Скажеш:

— Я повернусь навесні.

Я повернусь із мрій у життя

Я повернусь не словом, а буттям

Те, що було лиш марою

Отримає ім'я

Запах стане трояндою

Шкіру скине змія

Усе оновиться

Так як бува тільки навесні

Я прийду до тебе наживо, не у ві сні

Я прийду до тебе, чуєш, любове моя?

Вона прокидається

І чує лиш солов'я...