Сон наснився

Мама приходить у двері, синці на руках,

І я питаю: «Що трапилось, мамо? Чому ти тут?»

Вона тихо: «Вітчима вже нема, я до тебе,

Впустиш жити?» — І серце моє каже: «Звісно, завжди!»

Син мій під опікою, там, де лікують душі,

А я стою на сторожі — ні удару, ні болю,

Ні від кого не дозволю — ні від сина, ні від світу,

Бо добро пам’ятаю, і мама зі мною, і це все вартує.

І ось ми на одному ліжку, як колись, у дитинстві,

Тепло рідних рук, спокій і сон тихо нас накриває,

Все зло залишається поза дверима,

А любов і довіра — наші щити і наш дім.