Сон Перуна

Зростає грім Дніпрових струн,

Замурували хмари обрій…

Як ніч, нахмурився Перун, —

Його обурив сон недобрий,

Таке ввижалося йому:

Чужий, нахабний хтось приходив

І насміхався: “3атамуй,

коли ти бог, Дніпрові води…”

І котить гнів стара душа,

Кремінно витесана з дуба:

У хмарах — темрява й пожар,

У хмарах — рокоти і труби.

Реве та стогне Дніпр у млі,

Земля здригається, як в трясцях…

І шепчуть злякано в селі:

“О, він ніколи їм не дасться…”

Прага, 1924