Сон про коханого

Я дивлюсь на тебе —

і світ стає тихішим.

Мовчу.

А потім кажу:

ти мені подобаєшся.

Ти піднімаєш мене на прилавок,

де колись продавали нитки й сни,

кажеш:

збирай свій одяг,

ходімо.

Ми сідаємо за іншу парту,

як діти,

що знову вчаться довіряти.

Твої руки — теплі,

ти торкаєшся щоки,

і в повітрі пахне

новим початком.

Я виходжу надвір —

на лобі формула,

немов життя вирішило мене розв’язати.

Дівчинка сміється —

я торкаюсь її лоба стіною,

а світ мене не розуміє.

Ти з’являєшся знову,

в болоті по пояс,

і кажеш:

перенеси свої ковдри,

будемо спати разом.

Ми цілуємось при світлі,

ніби більше нічого не треба ховати.

Ти смієшся:

“Де я так забруднився?”

А я думаю —

та хай би навіть у грязюці,

лише б поряд.

Мої речі у твоїй кімнаті.

Мій спокій — у твоїх руках.

Мій сон — уже не сон,

а тиша,

в якій мені добре.