СОН ПРО НІЧНИЙ БЕЗЛАД

Відбилось 00:44 на склі годинника,

А в хаті — шоу: дитина біга, ніби в цирку.

Мати кричить: “Чого ти вчиш? Це ж моя мала!” —

А я стою й думаю: ну все, приїхали, гра почалась.

Я кажу спокійно: ніч — це ніч, а не тренажер.

День — погратись, темрява — спати. Є розпорядок, є сенс.

Бо якщо з пелюшок дозволяти все підряд —

То виросте “мені можна все”, а серце буде як скло — трісне й впаде.

Люди збіглись, базар-вокзал, стільки шуму,

А мудрості — нуль. Тільки язики працюють.

Уві сні я глянула їм в очі й думаю:

в інших країнах вас би вже попросили тихо,

а сусіди викликали поліцію після дев’ятої, щоб без драм.

Бо порядок — не про суворість.

Порядок — це любов, що тримає дім на ногах.

Якщо дитині все дозволити —

вона й дорогу річ розіб’є, бо не знає, що таке цінувати.

А я стояла серед того хаосу,

як свіча, що не гасне від протягів.

І думала лише одне:

це всього лиш сон…

але сенс у ньому — гостріший за яву.