СОН-ТРАВА

Сон-траву я посіять хотіла,

Щоб приспала все горе й війну.

Вічним сном спать орда та воліла,

Аби нам не відчуть полину.

Сон-трава щоб не дала проснутись

Тій орді, що вбивати прийшла,

Щоб могли ми у МИР огорнутись,

Та й щоб радість в домівки ввійшла.

Сон-траву я волію полоти,

Аніж чути, що знов хтось поліг,

Розбрелося тієї мерзоти,

З оркостану до нас шлях проліг.

Сон-траву я зривала б руками,

Розтирала б її в порошок,

Щоб земля не вкривалась вінками,

Щоб в обі́йми не брав страшний шок.

Сон-траву я б сікла́ сікачами,

Якби знала, що ворог засне,

Щоб не мились слізьми́, а й дощами…

Бо ридання у нас голосне.

Сон-траву я б сушила, як м’яту,

Я би нею встеляла поля́,

Щоб дитина казать могла: «Тату»,

Щоб не бу́ло у нас моskаля.

Сон-траву у вінки я б вплітала,

Лиш би ворог вступився від нас,

Я би ки́лим із неї зіткала.

ПЕРЕМОЗІ іти уже час.

03.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 976089