Сон

Вона живе і досі невже і я живу

Я бачив її коси фіалки рву.

Десь у рові зеленім і її рука

Лежить у мене на плечі легка легка

Сонний туман випростувавсь навколо

А в далині десь місто спить

з відкритими очима

Навколо все поснуло застигло захололо

І ми самі без човна і не з ними

Такий неясний сон чом річка а не зала

Чом ласка не прокльон і хусткою махала

І досі чую я тремтить її рука

У мене на плечі легка легка легка

Кохана.

29. VIII. 1916. Владивосток