Сон

Щось трапляється надто пізно,

проте, іноді - не дарма.

Знов у серці блукає грізна -

зима.

Розгубилися і розбіглися

путівці мої навсебіч.

На душі чорним смутком тяжіє -

ніч.

Не наосліп, навпомацки, не в пітьмі,

а в буденності пустоти.

Все блукаємо і не знаємо,

хто є ми.

Ще до світла, до раннього, сплине час,

згасне вкотре холодна ніч.

Головне - не згубитися в сірих днях,

серед інших - байдужих облич.