Сон

By Ганна Михайлюк

Written 2025-03-13 - 2026-04-05

У очах моїх — поспішні мрії,

Я вибачаюсь, що я — не я.

Як тільки-но закриваються мої вії,

Я переходжу у інше життя.

Там день, можливо, яскравіший,

Або похмуро, як вночі.

Жити хочеться там сильніше,

Заспокоїти стан своєї душі.

Там я на балах танцюю вальс,

Там на війні я рятую хлопців,

Перед королевою роблю я реверанс,

Перед командиром я у стойці.

Я передвісник — несу чуму.

Я герой — літаю на драконі.

Я бідняк, який не розумів, чому.

Я фея, яку тримають у флаконі.

Ця мить лише проходить,

Наче сповільнився час.

У думках наче хтось бродить,

Змінює їх та присинає нас.

Повертатись треба у безжальний мир,

Погано ховатись у світі надій,

Коли є реальність. Якщо не хочеш — то не вір,

Але тобі не втекти від подій.

Можливо, там є усе, чого забажаєш,

Але то лише у голові.

Там немає друзів і любові, яких ти так жадаєш,

Дивись, не лишись на самоті.

13.3.2025