Сонар

Підводний човен лягає на дно

Наче твій погляд в глибинах моєї мови

Потопає з любов’ю монотонних «мені все одно...»

Без довгої передмови.

Потопає без спогадів і без жалю.

Прозорі газети читаються у повітрі

Рядками колонок

Де пишуть про спадок культур

У легковажному цокоті недомовок

І навіть вірш – як обкусане яблуко,

Поглянь, навіть цей вірш, –

Так пишуть тепер – навідмаш, без форми і грації

Як злодій, що вбивши облизує темний ніж

Ховаючись у сутінки цивілізації.

15.02.2023