Сонце хліб випікало

Лише сонце зійшло, з-за вершечків кудлатих

Прохолода нічна в фіранках затремтіла,

І гайнула собі, мов налякана з хати

У гаї у діброви, немовби на крилах…

У вікно вітерець ледь ввірвався відкрито,

З першим співом пташок на ранковій порі

Сонце піч затопило і старанно в сито

Борошняні хмаринки збирало в горі.

Притрусило приправ щойно збираних свіжих,

Назбирало роси повні жмені так славно,

Щоби хліб замісити у клепаних діжах,

По рецепту усе добавляло так справно.

Випікало… А дека співали завзято,

Як стрибали жаринки пекучі, гарячі,

Аж ховалися в тіні заморені хати

Поміж крони густі мов котятка незрячі,

Як під вечір вже сонце виймало зі скрині

Золоте хлібеня на вечерю до столу,

Ото пахло те золото в теплій скорині

По окрузі усій над хатами і полем,

Та лиш місяць зійшов на вершечки кудлаті

Прохолода нічна у віконце гайнула,

І заквітчана сни розкидала по хаті,

Ну а потім згорнувшись в куточку заснула…