“Сонце намальоване циноброю”

Сонце намальоване циноброю,

На вітрилах вечора пливло.

В золотій спечаленості обрію

Ти світилась, як небесне тло.

За зорею рідною й далекою

Ти тужила на моїм крилі,

Ніби не принесена лелекою,

А прибула в світ на кораблі.

Ми стояли в придніпровській обочі,

Ми вдивлялись, наче діти, в путь,

По якій твої космічні родичі

Надпливуть чи просто надійдуть…

***