Сонце сходить із Заходу

Сонце сходить із Заходу,

ніби маяк сьогодення.

Вдіті навиворіт фатуми –

кратери мого натхнення.

Сіллю приправлене бачення,

реальність вхопила в обійми.

Шукаю думкам призначення.

Вмиваю любов’ю війни.

В закриті моря пробачення

впадають небесні потоки,

комусь Там немає значення

чи віри у всіх глибокі.

Приймаючи святість хрещення,

дезинфікують душу.

А я же вартую зречення

і обираю сушу.

Бо совість – ціна натхнення,

і моя дорога – в правду.

Солений маяк сьогодення

на вашу чекає зраду.