сонце сонць

а цей сонях росте

йому брови - хмарки позолочені

все хита головою од південного суховія

і горить його чуб наче ватра роздмухана поночі

сутінкова зоря приазовського надвечір‘я

ходить сонях не спить - все викурює змій попід ліжками

ляска петрів батіг і періщить гадюк у стерні

а цей сонях росте - як пів всесвіту стане заввишки

до співучих планет пелюстки як мости прокладе

перше сонце від сонць - кожна жилка у соках і трепеті

переродиться кров від коріння ген до голови

сонях очі розплющить - а над ним усе лебеді лебеді

до розпалених зір дістають голубими крильми

так цвіте глибина його сильна пекуча і соняшна

серцевина дає непоборну снагу у зерні

підійшов до руки тихий лет з найтеплішого борошна -

й сонях витворив сам оцю землю і бога на ній