Сонце, яке не сходить для мене.

Ти дивишся на мене, як на дивний сон,

У якому лиш відлуння, не любов.

Твої слова холодні, наче лід,

І від них по моїх венах — лише біль.

Я відчуваю, як у тобі немає тепла,

Немає бажання обіймати мене.

Ти просто мовчиш і відводиш погляд,

І в тому мовчанні — відповідь моя.

Твої очі байдужі, як осінній дощ,

Що б'є по вікнах і змиває все.

А моє серце кричить: "Чому?"

Та у відповідь — лише пустка і німота.

Я можу просити, я можу молитись,

Але знаю, що це все дарма.

Бо любов не можна випросити,

Вона — як сонце, яке не сходить для мене.