Сонцекров

Без сонця жити я не хочу

Стерпіть не можу я холодних ліхтарів

Я сонцекров люблю і в крові сонце

І знову сонце в кровофарбах малярів

А як затулить хмара моє сонце

Ще не холоне моя кров тоді

Вона горить палає й рве охоче

Щоб не коритися ні палу ні воді

Вона бере мене і линем разом вгору

І сонце зустрічаєм знов

І кричимо:

Сонце

Драстуй —

Шле тобі привітання бунтливий Семенко!

4. I. 1914. Київ