“Сонцерадістю день налито”

Сонцерадістю день налито:

світ воскрес з кам’яного сну.

Наче книга, душа розкрита:

зустрічаю нову весну.

Знаю: дощ іде смертоносний,

що залишить на серці знак;

знаю: вся ця краса — відносна,

суб’єктивних повна признак.

Знаю: все це — оманна зрада:

моя радість і ця весна,

— але я навіть мрії рада,

що на мить повернулась, ясна.

Ах, щоб “бути — усе забути”,

жити знов у полоні сну!

П’ю солодку сонця отруту:

зустрічаю нову весну.

1959