Сонет 24

Страшним пекельним зойком зранена земля,

Задушливі обійми згарищ гасять сонце,

Тут засіває смерть снарядами Кремля,

Що клявсь навіки бути братом-оборонцем.

І знову "мирний атом" русского царя

На волю хоче вирватись протуберанцем,

Щоб не лилáсь степами піснь сопілкаря,

Калина не яріла над бійцем-повстанцем.

Це - наша Русь свята, від Дону до Карпат,

І рідної землі не віддамо ні сажня,

Воскресне Україна, згине супостат!

О, Діво-Мати, вишнього престолу Княжно,

Тебе боїться, никне сатанинський гад,

Кінець бо близько, стяг наш здíйметься звитяжно.

25.04.22