Сонет тіней

Він писав їй: «Люба, моя, дорогоцінна дівчинко

Той вечір коли ми зустрілись наповнився щастям,

І я закохався, мов врешті знайшов для вічності

Найкращу риму у сяйві твого кохання».

А вона читала так ніжно його освідчення

І думала: «Господи, мало, що він красивий, ще й

Отримав у спадок розправлені крила вірності

А такі випадковості дуже і дуже рідкісні вже».

Та не знала вона, що писав упівсили поезію він,

Що найкращі рядки зберігав для польотів самотності,

І не знаючи те, поцілунком погодила відповідь

І щаслива тоді віддала своє серце повністю.

Ті, що сонце собі бережуть, а дарують місяць,

Плекають кохання, що тіні чорнильні місить.

22.02.2023