Сонет 21
Written 2021-07-08
Цей тихий вечір, захід сонця, все – ніщо…
Знебарвилось все, загубило сенс без тебе…
Втікай, чи ненавидь, кричи… роби будь-що…
Люблю… і заперечувать нема потреби…
За що мені це все, хотів би знать? За що.?!
Заплутався в здогадках… Яду влить в лікер би…
Я – арлекін сумний… Не доля – казна-що..!
Регоче нуртина, де покришéні верби...
Ми приміряли одяг, шитий не для нас…
Не ті шаблони, не той крій, фасон і клас…
Любов не фешенебельна, криклива й пишна.
Не для показів, суджень, глянців і брехні,
Не потребує лайків, схвальної статті,
Не величава й горда, не егоїстична.
Любов привітна, мила, тиха і проста,
Свята і чиста, незбагненна й безгранична…
А ми за це Її прибили до хреста...
05.07.21