Сонет

Зоря над містом піднімає весла.

Зоря чекає, доки тиша скресне,

Доки присплять дівчата свої весни,

Доти зоря над містом не шелесне.

Зоря над містом зібрана і чемна,

Зоря над містом точна і знаменна,

Зоря над містом хлібом пахне темним —

Найкраще в світі пахне хліб печений.

Така зоря в своїм промінні чесна,

Така зоря із бід людських воскресла,

Така зоря не падає, як мрець!

Вона зіходить раз в тисячоліття,

Одна між зір не знає пустоцвіття,

Вона проходить між людських сердець.

1956