Сонет 1

Серед гучного натовпу міського

Стоїть в костюмі сірому жебрак,

Дорожнім пилом, мрякою просяк,

Бездонний погляд свéрдлить до живого...

Ніхто не бачить, хоч би й впав навзнак:

У всіх біда своя - не до чужого.

Он той купив би пійла дорогого,

А тóму - áвто, цей - тримає банк...

Із неба сніг немов зола спадає,

А бідоласі вкритись чим немає...

Хто зна, чи прúйде ще одна весна?

Мільйони...блискають й зникають лиця,

Нема із ким бідою поділиться...

В юрбі увидіть, стріти би Христа...

29.10.2019