Сонет 5 "Вечір на роботі"

Скотилось сонце стомлено за сині гори,

І відблиски на куполах святих згаса,

Пожухлі трави... вечір іній розсипа...

Ефір розвіяв сірими пасмáми хмари.

Здіймаєсь дим з комінків й падає у звори,

Ялина тулиться до школи близ вікна...

Я бачу лиш вершок на тлі вечірнім полотна...

З'явилась зірочка... ніч виткала вже штори...

Хотів би птахом підкорити височінь,

Ширять, кружлять, здійнятись до небес склепінь,

І звідти, з вишинù, поглянуть би додолу...

А може за Карпатський би гайнув уділ,

Або й за сонцем вслід, можливо б полетів...

Хтось стукає у двері... пора вже йти додому.

11.11.2019