Сорочка вишиванка

Насіяв щастя крихт Ти на мою життєву ниву,

Вчепились міцно їй вони у гриву.

Й заколосилися на ній полями доброти,

Ти сів так, що не могли вони не прорости.

Ти сіяв, а я кропила їх дощами,

Ти сіяв, а їх пестила ночами.

Ти сіяв, а я хотіла ще і ще,

Я так боялася, що щастя утече.

Я в комірчину його хотіла заховати,

Щоб лиш на свята як сорочку вишиванку одягати.

Щоб в кольорах її могла Тебе знайти,

Бо щастя вишити в мені зумів лиш Ти.

***