“Сосна, мов шлях, припала пилом”

Сосна, мов шлях, припала пилом,

траву торішню тінь палила,

і довкруг дерева ходила

стара шкапина односила.

На дереві, на кінській шерсті

відбилася безбарвність дня,

через подвір’я бляклі персні

котились глухо навмання…

В таку годину хліб черствіє,

у запічку сльозіє сіль,

і чисте дзеркало старіє,

підбивши непомітно біль.

В таку годину пий хоч крейду,

розведену на молоці,

допоки осінь не перейде

з мірильним циркулем в руці…

***