Сосни

Є щось журливе в колиханні сосен

У дзвоннім шепоті похмурих верховіть

Блакитить небо в душу шле привіт

А на душі у мене ніч а на душі у мене осінь

Вслухаюсь в плескіт я у музику дерев

Що в небо простяглись так струнно

Вони вбирають все локомотиву рев

І божий глас відгукують безшумно

Є щось журливе в сосен колиханні

Щось безнадійне шепіт верховіть

Ах я сумую тут і небу шлю привіт

Ми нещасливі боре у коханні.

15. VII. 1914. Дарниця