“Сосни — колони собору”

Сосни — колони собору,

Небо — розписана баня.

В білій безмовності бору

Дятла ритмічне длубання.

Дятел — як попик, що носом

Мудрість длубає церковну.

Сонце освітленням косим

Схожість довершує повну.

Дятле! Молитви не треба

Із крижаного Синаю.

Сам я під банею неба

Вищу премудрість пізнаю.

Засіб длубання простого

Між сніговими дарами

Не розповість, що святого

Є у зимовому храмі.