Сотні тисяч раз думала, що все

Сотні тисяч раз думала, що все. Спопелію.

Нутро калічили зізнання, розбиті мрії.

А ти на рани дув, і цілував у скроні. Бороню…

Пручаюсь від неволі у твоїх руках. Ти віриш,

Що це мине. Я вільна. І не ламай моє одне крило.

Я з ним ходити попід небом вже навчилась.

А тим хто на землі, до неба не дано. Ти прочини вікно

Хай вітер шаленіє. Нехай здирає ілюзії сукно

З обличчя і з душі. А ти мене прости. І не тримай надії.

Я надто нічия, і надто вже давно…