sotto voce

Я можу перев’язати твої рани тільки добрим словом,

Та й то sotto voce*.

А воно, буває, випурхне і не зловиш!

І чкурне собі в теплі краї в кращі умови

Охоче.

А хтось стверджуватиме, що й не бачив ніколи його в очі!

Та будьмо обачні на публічні промови –

Нам любі тихі посиденьки проти ночі

в суміші тютюну і скотчу,

Ледь не в режимі секретності таємної змови…

Зішли нам Духа на помсту за Сина, Отче!

Дай нам дар зцілювати і наводити порчу!

А чого б нам ще просити? Ніщо ж під Місяцем не нове…

Що тобі тут крім нас, Якове-Богоборче?

Хрести розібрали на мощі і дрова:

Кожен себе переосмислює самотужки і творчо…

До ранку пхались до зір крізь корчі.

Не так безкрилі, як безголові,

Сьорбаємо зупу неясної генези в бідненькій столові

І міряємо пропорції розмаху крил душі до маси тіла.

Одним словом

ляси точим.

Ми розважливі і тямущі, та як прийдеться до діла,

То завзято ґав ловим,

І хтось таки зненацька нас заскочить

За цим не надто шляхетним заняттям.

Мабуть, присоромить - улюблені отруйні стріли,

Та він не має ні найменшого поняття

Про те яким дивом ми досі вціліли,

Як ми зі смертю щасливо розминулись, коли її зустріли?

Яким замовлянням-прокляттям

Ми спровадили її геть?

Вона чекатиме нас в будинках пристарілих.

І часу не марнуватиме. Як очільник всіх ндрангетт

Кожного, кого потрапить, замордує, втопить, спалить, пристрілить,

В кожній шафі поселиться принаймні один скелет!

Та страх, буває, боягузів зцілить

І виходить на герць вже син Єссея, а з особливих прикмет

Хіба вміння зосередитись на цілі

І Божа прихильність, несхибний амулет.

*sotto voce (сото воче) – італ. «в пів голосу», як правило вживається як музичний термін