“Спадала вниз оголена вода”

Спадала вниз оголена вода

Просяяна, весела, молода,

Як дівчина, що вибігла з ріки:

Ряхтіли в сонці стегна і литки,

Сміялась проть прозора і нага,

Біліла на губах її жага,

Горіли клином кучері між ніг,

Я, роздягаючись, до неї біг,

Вона приймала радісно мене,

Як дух, я входив в тіло водяне.

Вона сміялась від моїх торкань,

Просила: “Що ти робиш? Перестань!”

І тілом, що лилось, як сонця плин,

Мені вмивала душу до глибин.

Натішившись, я падав на траву,

І слухав її мову дзвонкову,

І чув, як сміх її під серце б’є,

Як випаровує життя моє!

***